logo
DSV
DSV
UA
banner-item

Хто він, господар, що обирає селекцію ДСВ?

Керівник СТОВ «Перше Травня» – Сергій Олексійович Косюк більше 20-ти років тому у самому серці ризикованого землеробства, на Півдні України на землях Великоолександрівщини (Херсонська область), зі своїми однодумцями на базі колишнього колгоспу він створює власне підприємство.

Якщо говорити про створення господарства – без мрії нічого б не вийшло. Я навчався, щоб здобути професію зооінженера з рибництва в Херсонському сільськогосподарському інституті. Закінчив його в 1991 році з відзнакою. Думав, що то буде тільки перша сходинка, дуже хотів зайнятися наукою, аби мати змогу побачити світ моря та океану. Мріяв потрапити працювати на науково-дослідне судно, щоб пізнати світ. Але економічні реалії склалися інакше. Коли закінчував інститут, вже не було в живих батьків, і була своя сім’я. Після розподілу отримав призначення у Великоолександрівський район на посаду зоотехніка. І, чесно кажучи, відразу закохався у краєвиди цього місця. Ви бачили, тут і річка, і ліс, і яри, і поле. «Купила» своєю красою природа. Мало того, отримував на той час непогану зарплату, мав змогу утримувати сім’ю. Тож тут залишився, і ось живу вже тридцять років, – розпочинає розмову пан Сергій.

Назву підприємства не змінювали, бо асоціюється вона зі святом людської праці і весни. Таке свято потрібне в будь-які часи для людини, котра працює на землі. Сьогодні на постійній основі у нас працює близько 90 чоловік, котрі отримують весь соціальний пакет. Для сільської місцевості мати таку роботу – вкрай важливо, їм не потрібно їхати за кордон. Я маю трьох синів, і повірте, що це невимовне щастя, коли твоя дитина працює біля тебе. Не знаю, як складеться доля ще двох синів, але старший працює в господарстві, до нього найбільше претензій (посміхається), і в нього непогано виходить. Люди вважають, що у СТОВ «Перше Травня» працювати престижно, бо це і соціальний захист, і заробітна зарплата. Колектив маємо дуже професійний і стабільний, що не мало важливо для господарства. Тому і результати маємо гарні, – розповідає Сергій Косюк.
Ми допомагаємо двом школам, трьом дитячим садкам. Будинок культури села Твердомедове повністю на нас, допомагаємо і районному будинку культури. Підтримуємо всі художні колективи, які до нас звертаються. Допомагаємо їм приймати участь у фестивалях і конкурсах. Звісно реагуємо – це все наше. Не будемо ми їх підтримувати – їх же тут не буде. Вони поїдуть, як тоді далі? Тому за громаду вболіваємо. Наразі розглядаємо дуже серйозний проєкт з допомоги нашим школам. До осені, думаю, все у нас вийде. Раніше ми допомагали освітнім закладам у ремонтах, придбанні меблів, а зараз вже можна подумати про придбання гаджетів для дітей, які дійсно допоможуть їм розвиватися. Ми живемо в 21 столітті, і конкуренція настільки висока, що якщо дітей не підтримати у розвитку з цими технологіями – вони відстануть назавжди. Тому хочемо допомогти саме в технологічному плані по обладнанню наших шкіл. Сьогодні ми одні з найкращих в області, Україні, серед тих, хто працює без зрошення. Планку опускати не збираємося, бо кожна перемога та й наше становлення важкою ціною отримано, можна сказати, що кров’ю. Кращі результати врожайності у Великоолександрівському районі отримали вже в 2001 році. В 2009-му році стали кращим господарством в області. З того часу ми серед лідерів виробництва в області та в Україні. Підкреслюю – не збираємося здавати позиції, отримуємо сьогодні найкращі показники з виробництва олійних культур без зрошення. Займаємося насінництвом з 2003 року, реалізуємо насіння в багатьох областях України. Піднімаємо планку, в минулому році збільшили потужності і маємо насіннєвий цех, придбали нове обладнання. З 2019 року на базі нашого господарства створено агроарену дослідницького полігону. Знайомство вже досить довготривале, приблизно з 2013 року.

Сьогодні СТОВ «Перше Травня» має в обробітку 3 тисячі 200 гектарів землі, на якій вирощують озимі, ярі зернові культури, технічні культури, а ще підприємство займається насінництвом, свинарством, мають власний дослідний полігон, і навіть випікають хліб, бо продовжують традиції Першої пекарні в області.

Розвиток підприємства господар і керівник СТОВ «Перше Травня» не бачить без розвитку громади. Тому знає про всі проблемні питання, не тільки мріє, але й працює на її розвиток:

Про історію розвитку власного підприємства Сергій Олексійович, жартуючи, каже: «Дуже довга, й дуже страшна», а далі серйозно додає:

Живі у пам’яті і роки, коли ми були на межі виживання. Це 2000-ні, 2007-й роки. Це роки небувалої засухи, а ще був один рік, коли все вимерзло – 2003-й. Все ускладнювалося тим, що зовсім не маємо зрошення. У 2015-му ми запровадили супутникове зрошення з річки Інгулець. Але, на жаль, вода з неї зовсім не придатна ні в крапельному, ні в звичайному зрошенні – дуже жорстка, і внаслідок цього швидко псуються ґрунти. Окрім того, річка дуже маловодна і ми ж не могли залишити людей без води. То були роки випробовування, але постійно шукали дорогу для розвитку.

Гарним поштовхом для успішного становлення стало й знайомство з провідними селекційними компаніями, зокрема, з селекцією ДСВ, впевнений Сергій Косюк:

На той час про ДСВ компанію ми не чули, але до поради прислухалися. Взяли на пробу всю лінійку, аби попробувати те «диво-дивне» (посміхається). Посіяли в себе зразки на парових площах, останній десяток років тільки так і працюємо. На дослідному полі посіяли зразки й інших компаній. Все вирощувалося в однакових умовах, а вони, нагадую, – жорсткі, степові, без поливу, але з нашою системою захисту. Чекали на результат.

Спершу за зовнішнім виглядом, по старту, і по цвітінню лідирували зовсім інші гібриди ріпаку. Але коли прийшла пора збирати врожай, виганяємо комбайн, і, як завжди, бункер показує чисту правду. І той «лідер», на якого ми мали надії, посипався протягом одного дня!

Ми були змушені, переобладнувати всі комбайни, летіти, рятувати врожай ріпаку. А гібриди ДСВ зі стійкістю до розтріскування стояли до тих пір, поки ми не впоралися з іншими полями! І коли зібрали гібрид, тоді ще був знаменитий гібрид ХОРНЕТ, то отримали вражаючі результати. Наступного року я «Хорнетом» засіяв вже більшу половину площі. Так і розпочалася наша співпраця.

Після гібриду ХОРНЕТ до нас заходили всі новинки ДСВ. А коли я побачив гібрид ріпаку ВЕРІТАС КЛ, що є гібридом для технології Clearfield®: здоровий, міцний, пізній, не розтріскується, то зрозумів, що ось він – наш «герой». Сьогодні він займає основні площі у наших посівах. І хоча селекція на місці не стоїть, та цей гібрид останні шість років був ударним для нашого господарства.

У нас є вироблена роками «кров’ю і потом» технологія. Дійшли до того, що у степових умовах працювати без пару неможливо. Ріпак ми вирощуємо тільки після пару. Бо це культура, яка потребує до себе дуже великої уваги, і врожай «так собі» нам не підходить. Після ріпаку ми садимо пшеницю, потім соняшник, буває й горох. Тому виходить, що в структурі у нас близько 700 га залишаємо під пар, 800 га озимої пшениці, 300-400 га ріпаку, 300-400 га озимого ячменю і 800-900 га соняшнику.

Маючи такі результати праці, що у планах?

– Праця людей села – вона щоденна. Якщо зупиняємося, то і результатів нема, та й самого життя (посміхається). А нам є над чим працювати. Я вже говорив, але повторюся: щастя, коли діти твої працюють поруч з тобою, на своїй землі. Маю надію, що і в державі у нас буде змінюватися все тільки в гарний бік. Ось вже й дороги почали робити. Чесно, низький уклін за це, бо дорога для нас справді життя, і коли ти відрізаний від світу, про розвиток нічого й говорити. І от на цьому прикладі скажу, що кожен має починати з себе – щоб зберегти дорогу, наше господарство не перевантажує жодну вантажівку і до цього закликаю всіх аграріїв, бо треба вміти берегти все, над чим працює держава, люди. Бережіть себе і Україну!


Стаття була опублікована в журналі "Агро Еліта", червень 2021р.

Інші новини

Всі новини